ВІТАЮ!!! ЗАПРОШУЮ ДО МАНДРІВОК ГОРАМИ І ПОЛОНИНАМИ КАРПАТ!!! Welcome to the Carpathians!!

 

                                                  ЗЕЛЕНЕ-БУРКУТ

                  Родина, яка  мала  великий вплив  на розвиток цивілізаційний в Шибеному, був  Тобіаш. (Tadeusz Stanislaw Tobiasz)

Невідомо якими шляхам, Тадеуш Станіслав Тобіаш, уродженець Болехова, (9.12.1906р) попав  на  Чорногору. Був, на  той  час, висококвалфікованим сироваром, мав  неабияку  практику роботи в гірських  регіонах Австрії і  Німеччини. Закінчив "молочну школу" і Жешуві (Перша  школа, яка була заснована в 1902 році для  населення Галіції).

В Коломиї познайомився з Ядвігою Беер, яка  була частим гостем у родини Марціновських в Явірнику-Шибеному.     Станіслав і Ядвіга одружилися в в 1937р.

Молодята залишилися в Шибеному, проживали в  невеликому, службовуму будиночку, який  належав  до  лісництва.В  період з 1937-38рр. була  збудована бринзарня яка мала  певні  амбіції в  цій  місцині. Невідомо, чи  помагало їм Товариство Приятелів Гуцульщини, чи  інші  урядові  структури. Може  був  залучений "Банк Земельний", який лояльно  відносився  то таких  програм - розвитку  виробництва  на Гуцульщині. 

    Всі  свої заощадження. Тобіаш вклав у будівництво бринзарні. За короткий  час, на  правому  березі Черемошу, був  збудований просторий будинок в  гуцульському  стилі. На даху бринзарні, до речі, з якої було  видно  вершину Попа Івана, був  напис-„Spoldzielnia Lesnik. Centrala Bryndzarska w Jaworniku. Ska z ogr. odpow.” Може  бути,  що  ще і  місцеве  лісництво, було співвласником у цій  справі. А  в  ті  часи, форма  співвласності  була  досить  популярною, можна  було  кокурувати  на ринку  продукцією, а  ще створювати конкуренцію жидівській  монополії.

   На  жаль, мало  відомо про  роботу бринзарні,знаємо  що  почала працювати  на  повну  потужність в 1938 році.Пані Ванда (Wanda Scigaj), яка на  той  час  була  ще  дитиною, згадує: Було  приміщення, обладнане машинами, на полицях лежали сири (будзи). Чистота  була  ідеальна, а  працівнико одягнуті "по європейському", в білі фартухи і шапочки. Бринзу була запаковано в дерев"яні бочівки (бербениці), які  були  оздоблені випаленими узорами.Рядом з бринзарнею був  збудований господарський  будинок, рядом знаходився і будинок в  якому  проживало  подружжя Тобіашів. На  превеликий жаль, в  цьому будинку  вони  прожили тільки  рік. Тобіаш  ще  був запеклим рибаком. Одного  разу, ним  був спіймана  рибина яка заважила аж 8 кг. (скоріш  за  все  це-wschodniokarpacka glowacica-таке  проживало в  Черемоші). Станіслав Тобіаш, 28.08.1939 року був мобілізований до 49-того піхотного полку. Але  не  брав участі в воєнних діях, а повернувся до Явірника-Шибеного. Через  деякий час, з відділом льотчиків Війська Польського перейшли на Венгрію.   Драматична доля  була  у дружини Тобіаша-Ядвіги. Залишилася в  шибеному, з  річною  дитиною і своєю молодшою сестрою Галіною Беер. Через  деякий  час, коли бринзарня  вже стала власністю москалів, Ядвіга  переїхала  до Жаб"єго-Слупейки, де  же  проживала  невеличка  група  поляків і  на допомогу яких Ядвіга  могла  ще  розраховувати.

    Щоб  прожити цей  важкий  час, Ядвіга  бралася  до  любої роботи, з часом продала всі  дорогоцінні  речі  якими вона  володіла. В період  німецької  окупації, працювала  у  одного  німецького урядовця, прала і  прасувала. А ще  заробля  на життя  тим що  розводила квіти. Восени,1943 року, Ядвіга з сином, сестрою Галіною, вивіз  до Коломиї, її  брат Густав Беер.  Як  пригадує Галіна Беер, коли  вони  сідали  на  вантажівку  то  було  чути відлуння  далеких пострілів. З  Коломиї, з  родиною Беерів, переїхали  до міста Кшижа (зараз, з 1991-го року-Кшиж-Великопольський), а  потім  до Гданська.

    Сама бринзарня, яка  стояла  на  правому  березі Черемошу, недалеко  від  місця  де  потік Шибений  впадає  Черемош, ймовірно  всього  що  була  спалена в 1943-му  році. На  цьому  місці  зараз  стоїть церква, яка  була збудовано  згодом.

    Кілька  слів  про  воєнну  і післявоєнну  долю Станіслава  Тобіаша.В 1942-46-тих роках, був солдатом збройних сил Польщі на Заході. Попав  до  Польщі в 1948 році. В післявоєнних роках приймав значну участь у відродженні молочно-сирного господарства в Нижній Сілезії. Впродовж  багатьох  років, працював задарма, "відпрацьовував" вирок який був  даний йому комуністичним судом. Як технолог і знавець німецьких  машин, які він "оживляв" то з ним рахувалися. Станіслав Тобіаш помер у 1968 році, а його дружина Ядвіга в 1991р.  Обоє поховані в Любєжу в Нижній Сілезії.

 

                                                  

 

 

 

Перегляди статей
598228
Відправити в DeliciousВідправити в DiggВідправити в FacebookВідправити в Google BookmarksВідправити в StumbleuponВідправити в TechnoratiВідправити в TwitterВідправити в LinkedInВідправити в BobrdobrВідправити в LiveinternetВідправити в LivejournalВідправити в MoymirВідправити в OdnoklassnikiВідправити в VkcomВідправити в Yaru

На сайті 609 гостей та відсутні користувачі