CARPATY

ВІТАЮ!!! ЗАПРОШУЮ ДО МАНДРІВОК ГОРАМИ І ПОЛОНИНАМИ КАРПАТ!!! Welcome to the Carpathians!!

 

         САМІТНИЦТВО в КАРПАТАХ          

Молюся, щоб у хвилину смерти я мав час ще і ще раз подумати про той краєвид! У тих горах, більш ніж потім у різних інших, я найліпше відчував присутність Бога і Його, хотілося би сказати, «людськість». Той Бог, який покликав до життя такі гори і їх красу, не лячну, а близьку, заспокійливу, що дає радість буття, тишу і досконалу самотність із самим собою, - якби був людиною, то був би людиною дуже шляхетною і доброю. Так само як лемко, якого раптом зустрінеш, чи дорідний гуцул, чи гарна гуцулка з одним кучером, відповів би мандрівцеві: «Слава Богу!», усміхнувся би й Він і сказав би, що на Магуру ще «три кілометри з гаком». Так само без слова й самітного харцера жестом запросив би зайти до свого обійстя і мовчки показав би на дзбан квасного молока у пивниці. «А що, ліпше у мене молоко, ніж у жидів у Сколім, Брошньові чи Долині? Ліпше, ніж у графа Банацького, нє?» - спитав би потім несмішливо, прочищаючи файку чи втрамбовуючи великим пальцем у неї тютюн. Ті гори для мене стверджують існування Бога, ніж будь-що і будь-хто! 1937 року в запалому курені на важкодоступній полонині за Буркутом на Чорногорі ми зустріли старого бородатого гуцула. Він був сивий і засмаглий, міцний і спокійний власне тишею і ладом гір. На наше непомірне здивування запитав, чи ще живе цісар Франц Йосиф. «О, то добрий пан, - зітхав. – Чи ще є у Львові намісник?»Він-бо не знав, що вже існує Польща. Для нас, молодих карцерів, це було щось незбагненне. Ми задумалися: може, старий втратив пам’ять, бо напевно не вдавав – стільки у його голосі було подиву, що є Польща, що вже немає Австрії та цісаря, що у Львові й Станіславові є воєвода, а в Коломиї польські старости і польське військо.

Як же він тут жив? Та ось раз на рік, під осінь, зганяв у визначене місце овець, яких мав під своєю опікою, з визначеного обійстя забирав на віслюка мішки з борошном, солониною і тютюном, часом якісь штани чи черевики, - і повертався до своєї садиби, вкритої мохом. Навесні забирав овець, зігнаних із долу, і пас їх аж до осені. Жив, як пустельник, як лісова людина, сам пряв вовну і робив постоли зі шкіри, вогонь кресав із губки й не бракувало, бо гірської сосни довкола було повно, а нижче були ліси. Косив траву і сушив зілля, якось тут жив і полюбив це своє життя, що не змінив би його на жодне інше.

- Але ж ви часом зустрічали людей, які сходили на діл, коли заганяли овець чи йшли по них, щоб їх знову загнати в гори?- Ано, часом здибав. Рідко.- І ви нічого не знали про війну?

- Про яку війну? – питав здивовано. – Та, - каже, - ту через пару літ не приходили до мене, то вже давно було, але я думав: то вже, може, були хворі, або, може, не хтіли приходити. А як не хтіли приходити, то най сі поцілуют в ніс – був спокій.
- А про війну нічого не знали?
- Йо, - каже, - ту недалеко часом була стрілянина, але я думав, жито, може полювання якого графа, або маньоври. А шандарів (жандармів) не видів.
Тоді нас це дуже дивувало, було незбагненним, що можна зустріти такого самітника. А нині часом собі думаю, що, може, і тепер у тих горах живе якийсь один гуцул, який не знає, що внизу є Росія і комунізм? І далі собі живе як жив. Сам зі собою і з горами!..
- А як здибалисьте раз чи два на рік яку людину, то нічого не питалисьте?
- А пощо людей питати? – дивувався з нашого недоречного питання. – Та ж люди і так дурні й фальшиві – то пощо питати? Купував у них, а читати не вмів, то гроші ніц не казали.
- Але що ви тут робили цілі роки?
- В літі було багато роботи з вівцями, сіном, треба було жєти трави і грабати сіно, а і в зимі завше було що робити. Я взимі багато спав, бо мало їв, думав і дивився, і мені зовсім не було скучно за світом. А як не було тютюну, то не курив. А як вже мусів, то курив трави, також добре. І так жив, і так жию.

http://www.spadok.org.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=130:2014-01-08-21-33-16&catid=56:etnno-hucul&Itemid=83
Відправити в FacebookВідправити в Google BookmarksВідправити в TwitterВідправити в LinkedIn