ВІТАЮ!!! ЗАПРОШУЮ ДО МАНДРІВОК ГОРАМИ І ПОЛОНИНАМИ КАРПАТ!!! Welcome to the Carpathians!!

 

                                      ТЕРНОШОРСЬКА ЛАДА

     Кам’яна брила, відома у вузькому колі фахівців-істориків як Терношорська Лада, насправді, є стародавнім зображенням вагітної жінки, що повністю вкладається в канонічний праобраз Великої Матері, без обличчя, але з обрисом тулуба і правої руки, що прикриває живіт.

  Щоб це усвідомити – мусимо здійснити коротку подорож в глибину історії земель, що тепер об’єднані територією сучасної України. Епоха, про яку йде мова, має свою назву – Борея (тобто – сонячна, сильна, яра).

     25 тисяч років до нашої ери

     За даними антропологічної науки, приблизно у 25 тисячолітті до н.е. біла раса остаточно сформувалася в окрему гілку. Антропологам відомо до 800 стоянок кроманьйонців-борійців. А ще більше пам’яток поховано водами Чорного моря, що утворилося на місці прадавнього мілкого прісноводного Понтійського озера. Саме ці землі уникнули нищівного впливу крижаного шару останнього льодовикового періоду. Саме вони стали центром утворення расової спільноти, пов’язаної родовими узами. Навіть назва сучасної України є спотвореним прадавнім Оукраїна, де префікс «Оу» означає насіння, зародок, яйце, початок, а корінь «Країна» і донині несе значення території, великого краю. Назва Оукраїна час від часу спливає в стародавніх літописах. Територія України займає першість серед історичних знахідок того періоду, зокрема – знарядь праці. А це свідчить про бурхливу діяльність пралюдей саме на цій території.

Чисельні історичні знахідки доводять стрімке розширення ареалу проживання кроманьйонців з Бореї. Про таке свідчать предмети вжитку і витвори мистецтва, що ніби зроблені в одному місці або рукою одного майстра. Печерні малюнки і скульптурні витвори утворені в межах єдиних традицій, несуть ознаки однієї художньої школи.

    «Венера» з неоліту

    Серед цих знахідок, датованих проміжком 25-15 тис.р. до н.е. знаходимо характерні однотипні жіночі статуетки висотою 10-11 см. На даний момент достеменно відомо про 60 фігурок вагітних жінок, що прибули з епохи палеоліту. Найвідоміші з них, це: керамічна «Вестоницька Венера», знайдена в Моравії, Східна Чехія, «Венера з Віллендорфа», знайдена в Австрії але виготовлена з вапняку, якого немає в цих краях, Моравська Венера», зі Словаччини, виготовлена з кістки мамонта.

   Не зважаючи на тисячі років і кілометрів, що розділяє їх народження, всі фігурки мають спільні ознаки:

    невиразна голова з нечітким обличчям без очей, рота, носа і вух;

    руки ледь окреслені, переважно для підкреслення ліній тіла;

    всі фігурки мають масивні груди, масивній живіт і стегна.

     Форма тіла і спотворені пропорції наштовхують на думку про канонічність цих фігурок. Відсутність індивідуальних рис і підкреслення ознак родючості (вагітність, великі груди) приводить до висновку, що це зображення канонічної Матері Землі – Лади, за деякими джерелами.

     Терношорська Лада – гігантський образ Великої Матері

     Логічно припустити, що першоджерело цього зображення знаходилося в місці зародження етнічної спільноти і з плином часу набувало рис культовості. Згідно логіки першолюдини, збільшення розмірів ідола відображає збільшення поваги або збільшення впливу, в залежності від обставин. З огляду на канонічність розмірів маленьких фігурок (нагадуємо 10-11 см), кам’яна фігура Терношорської Лади ідеально вкладається в логіку першолюдей. Адже висота кам’яної фігури складає 10,4 метри, а важить вона біля 100 тонн.

     Велика Матір, висічена з місцевої скелі, відповідає ознакам древніх фігурок – в неї немає обличчя, зате чітко окреслено масивні груди і випуклий живіт, який прикриває права рука. Голова монументу висічена з іншої брили і розміщена зверху. А щоб надійніше – підперта трьома витесаними підпорками-ніжками. Навіщо древні скульптори так ускладнили конструкцію статуї? Відповідь очевидна: щоб досягнути канонічного розміру 10,4 метри, що в переводі на борійські одиниці довжини складало 21 лікоть. Число 21 рахувалося магічним: 7 – це гармонія, лад, а її потроєння несе повноту гармонії, досконалість і завершеність.

     «Урочище Терношори» — лісовий заказник місцевого значення з 15 липня 1996 року, яке має форму видовженого гірського схилу загальною площею 10 гектарів.

     Розміщується пам’ятка між селами Яворів і Снідавка. Його утворюють ямненські пісковики з величез- них кам’яних брил. Ланцюг їх скельних виходів має довжину 300 м, окремі останці досягають висоти 40 м. Найхимерніша скеля відома серед місцевого населення як «Голова Довбуша», а в науковому світі — як «Терношорська Лада». Урочище височить над потоком Безулька Друга, що тече глибоким каньйоном і має декілька гарних порогів і водоспадів. Не зважаючи на близькість до Косова, туристичний об’єкт Терношори не є таким популярним, як Писаний камінь чи Сокільський хребет. А дарма, адже і скелі, і краєвиди там нічим не гірші, а навіть і кращі. Варто відзначити, що хоч від Косова до Снідавки недалеко, але добиратися складнувато, бо в Снідавку з автостанції їде лише один автобус о 12.30, часто не повертаючись із села назад, особливо на вихідних.

     Тому є три варіанти, як добиратись на Терношори з Косова.

Перший і найкращий — їхати власним транспортом — це зручно, комфортно і повертатися ви можете, коли забажаєте. Єдина проблема — погана якість так званої «дороги» в Снідавці, яка до того ж весь час піднімається вгору. 

     Другий варіант — це їхати о 12.30 з автостанції в Косові до кінцевої зупинки в центрі Снідавки, на роздоріжжі біля школи та магазину, а звідти до Терношорів добиратися якихось 15 хвилин. Назад же прийдеться йти пішки десь 1-1.5 години аж до повороту на трасі в Яворові з надією, що вас підбере автобус з Верховини чи просто співчутливі водії приватних авто або в крайньому разі — прийдеться замовити до повороту таксі з Косова. 

     Третій варіант — найбільш «туристичний», де прийдеться багато ходити. Ви їдете вранці будь-яким автобусом в напрямку Яворова і від повороту на Снідавку йдете пішки до каменів, а потім — назад. Це досить втомлююча подорож, але ви маєте більше часу роздивитися та сфотографувати скелі.

     Якщо ви запитаєте місцевих жителів, куди йти до великого каміння, то можете почути цілком протилежні відповіді, і справа не в тому, що люди не знають чого від них хочуть, а в тому, що розсипів велетенських скельних утворень у Снідавці декілька. Найбільш популярним є об’єкт Терношори, який складається з двох частин, розташованих недалеко одна від іншої. Одна з них носить традиційну для нашого регіону назву «Скелі Довбуша». Проте є ще й інші кам’яні утворення, правда, не такі масштабні, але теж варті уваги туриста. Вони розташовані на протилежній стороні села. З центру села до Терношорів треба повертати дорогою вгору наліво, а до іншого каміння дорогою направо. Отже, до Терношорів йдемо дорогою під гору десь 15 хвилин і потім вийшовши на галявину побачимо з правого боку ближче до нас 2 великі купи каміння і прохід стежки між ними. А трохи нижче і дальше від нас височіє ще більше каміння під назвою «Скелі Довбуша». Туди веде протоптана стежинка, яка приводить спочатку до одного масиву каміння, а потім тією ж стежкою збігає до скель.

     За декілька метрів до цього височенного каменя стоїть закинута хатина. Якщо хтось хоче відчути адреналін в крові і побачити красиві краєвиди з високих скель, то на них варто вилізти. Звісно, краще це робити зі страхуванням та альпіністським спорядженням, але в суху погоду можна обійтися і без нього. 

     На верхах 30-40-метрових камяних глиб, як не дивно, росте велика кількість дерев, серед яких трапляються навіть уже надзвичайно рідкісні карпатські кедруваті сосни. Цей феномен природа завдячує вітру, який наніс трохи грунту на лишайники і мохи та насіння дерев на скалу, на якій рослини зуміли якимось дивом не тільки прорости, але й вижити. Це все разом з чудовими краєвидами навколишніх карпатських гір створює незабутню і навіть містичну атмосферу. Варто відзначити, що ще 2-3 роки тому, Терношори можна було сміло назвали великим Снідавським сміттєзвалищем, адже гори сміття майже досягали по висоті скелі. Проте цього року, на щастя для туристів, там прибрали і повернули йому природній вигляд. Найкраще сюди вирушати влітку. Щоб краще оглянути цікаве і таємниче урочище та скелі, сюди варто їхати з ночівлею. Заслуговують на увагу і місцеві жителі. Якщо ви хочете гостям з інших міст України показати автентичну гуцульську говірку та просто файного живого гуцула, то кращого місця вам не знайти. Особливо, якщо вам пощастило їхати в суботу з Косова після базару, де місцеві люди запаслися товарами, їжею та вовною на ліжники на півроку наперед. Перебуваючи в автобусі, набитому під зав’язку гуцулами, гуцулками і маленькими гуцуликами вже за годину подорожі ви зможете сміло писати етнографічну книжку чи дисертацію. Це, звичайно, жарт, але в автобусі ви дізнаєтесь хто кому винен 50 гривень ось уже 5 років за сіно, а долар то виріс... і віддати треба вже 250!!!... Хто за жінчині гроші з Італії збудував хату і каже, що він страшний газда,.. а також багато іншого! 

                                     Світлини мої і Мурашки.                                                                                                                                                                                                                                  

взято з http://www.okraina.com.ua/, а також http://misto.kosiv.net/

Відправити в DeliciousВідправити в DiggВідправити в FacebookВідправити в Google BookmarksВідправити в StumbleuponВідправити в TechnoratiВідправити в TwitterВідправити в LinkedInВідправити в BobrdobrВідправити в LiveinternetВідправити в LivejournalВідправити в MoymirВідправити в OdnoklassnikiВідправити в VkcomВідправити в Yaru