ВІТАЮ!!! ЗАПРОШУЮ ДО МАНДРІВОК ГОРАМИ І ПОЛОНИНАМИ КАРПАТ!!! Welcome to the Carpathians!!

 

                       ВИЗНАЧНІ МІСЦЯ ВЕРХОВИНЩИНИ

Верховинщина як центральний район Гуцульщини, що розміщений у високогірній частині Українських Карпат, має багату етнічну культурну та історичну спадщину, яка збереглась тут завдяки любові і повазі гуцулів до своєї старовини та природній ізольованості цього важкодоступного, віддаленого гірського краю.

До складу Верховинського району входить селище Верховина та сорок два гірських населених пункти, які підпорядковані одній селищній раді і двадцять одній – сільській.

У кожному населеному пункті Верховинщини є цінні пам’ятки історії, культури і природи. Всі гірські села мають свої природні особливості, які відрізняють їх від інших сіл Гуцульщини. На Верховинщині ще значною мірою збережено традиційні форми гірського господарства, звичаї і обряди гуцулів, що сягають далеких княжих часів України.

Для того, щоб детально ознайомитись із найбільшими гірськими селами та їх визначними місцями, потрібно здійснити кілька подорожей гірськими дорогами, що прокладені скелястими берегами річок: Чорний і Білий Черемош, Ільця та Пробійна.

Отже, запрошуємо вас в українознавчу подорож дорогами та плаями Верховинщини, щоб побувати в її гірських селах, у яких, не зважаючи на дуже важкі умови життя, праці і складні історичні випробування, збережено багату етнокультурну та історичну спадщину Карпат взагалі і Гуцульщини зокрема.

КРИВОРІВНЯ

Село Криворівня має багату історико-культурну спадщину. У селі діють: Криворівнянська ЗОШ І-ІІІ ст. ім. М. Грушевського, Народний дім, Літературно-меморіальний музей Івана Франка, Музей-садиба Михайла Грушевського і Музей-хата-ґражда, які підпорядковані Івано-Франківському обласному краєзнавчому музею. Окраса села – церква Різдва Пресвятої Богородиці (збудована 1719 р.) і дзвіниця, що мають статус пам'яток історії та культури України.

Крім цих освітніх та історико-культурних споруд, у селі є ще цілий ряд цінних архітектурних та природних об’єктів й історичних місць, які повинні одержати заповідний статус пам'яток історії, культури і природи місцевого, регіонального чи загальноукраїнського значення. До цінних об’єктів села  належать більше двох десятків архітектурних споруд, історичних місць та пам’яток природи, що органічно пов’язані із минулим села. Наведемо тільки короткий перелік основних визначних місць Криворівні: 

– будинок плебанії династії священиків Бурачинських-Волянських, у якому неодноразово бував Яків Головацький, зупинялася Леся Українка та багато інших відомих українських діячів науки, літератури і мистецтва;

– пам’ятний знак на тому місці, де 1745 р. було вивішено одну із частин четвертованого тіла Олекси Довбуша, меморіальна каплиця та окремі меморіальні могили на сільському кладовищі;

– каплиця біля центральної дороги, споруджена у зв’язку із скасуванням панщини в Галичині 1848 р., сучасні каплиці Пресвятої Богородиці в центрі села і св.Серафима Саровського на присілку Березово;

– місце на присілку Заріччя, де стояла хата Михайла Мойсейчука, у якій три літа (1910 – 1912 рр.) жив і творив український письменник М. Коцюбинський і сімнадцять літ (1899 – 1915 рр.) – український вчений, етнограф і фольклорист Володимир Гнатюк;

– місце на присілку Ґрашпарівка, де стояла хата Петра Потяка, у якій шість років (1906 – 1912 рр.) жив і творив Г. Хоткевич – український письменник, організатор і керівник Гуцульського театру в селі Красноїллі, музикант, художник;

– місце на присілку Царина, де в ХІХ – на початку ХХ ст. стояла родинна вілла Станіслава Вінценза – відомого польського письменника, автора епічної тетралогії про Гуцульщину – „На високій полонині”;

– краєзнавча кімната-музей села в Криворівнянській ЗОШ І-ІІІ ст. ім. М. Грушевського;

– меморіальна хата-музей Параски Плитки (Горицвіт) – талановитої місцевої письменниці і художниці Гуцульщини;

– місце в центральній частині села, де стояла родинна хата Ярослава і Василини Чуперчуків – відомих діячів гуцульської хореографії України;

– житлова хата-ґражда сім'ї Миколи і Калини Марусяків під горою Ігрець і хата-гражда сім’ї Василя і Калини Пунтяків на горі Кобилини, які є зразками високогірної дерев’яної архітектури Гуцульщини;

– місця в селі Криворівні, де  відомий режисер Сергій Параджанов проводив натурні зйомки найтитулованішого українського кінофільму  „Тіні забутих предків”;

– будинки Народного дому і Співочого поля, що споруджені в гуцульському архітектурному стилі;

– гора Довбушанка із глибокими кам’яними Довбушевими Коморами на вершині, у яких жили взимку гуцульські опришки;

– гірський хребет Ігрець, кам'яні розсипища та березовий праліс на горі Кізій Камінь; 

– скелі Франка і Грушевського обабіч річки Чорний Черемош на присілку Грушівка та Камінь Франка на присілку Заріччя;

– сквер у центрі села, меморіальні осередки сосон і модрин поблизу центральної дороги та столітні дуби, кедри і сосни на території села Криворівні;

– сучасне валило на потоці Бережниця, водозахисні дамби по обидва береги річки Чорний Черемош;

– річка Чорний Черемош на території села, гірські потоки: Ігрецький, Калинівський, Шпитеївський, Франкове Чуркало в центрі села, підземні водні джерела на присілках Царина і Заріччя;

– вантовий автомобільний міст через річку Чорний Черемош у центрі села.

Всі ці об'єкти історії, культури та природи разом із прекрасними гірськими ландшафтами і багатьма іншими цінними етнографічними й екологічними об’єктами, становлять органічну цілісність і в комплексі повинні бути збережені для наступних поколінь.

До початку Першої світової війни село Криворівня тривалий час було улюбленим місцем праці й відпочинку тогочасної творчої і наукової еліти України, яка гуртувалася навколо І. Франка і М. Грушевського. Саме духовно-культурний феномен цього українського села разом із особливістю його рельєфу, що має форму гірського амфітеатру, відзначив В. Гнатюк, назвавши Криворівню „Українськими Афінами”.

У 2006 р. Україна відзначатиме 150-річний ювілей видатного українського поета і письменника І. Франка та 140-річний ювілей українського вченого і державного діяча М.Грушевського, життя і творчість яких тісно пов’язані з історичним минулим села Криворівня. У зв’язку з цим, Філія „Гуцульщина” НДІУ пропонує надати Криворівні заповідний статус „Історичне село України”. Щоправда, у законодавстві України немає положення про „Історичні села України”. Відповідний статус може розробити Міністерство культури і мистецтв України. Дана пропозиція ставить за мету дати зразок практичного збереження історико-культурних та природних пам'яток села і показати добрий приклад для наслідування багатьом іншим визначним селам України.

ІЛЬЦІ

Село Ільці знаходиться на перехресті двох автомобільних шляхів до Закарпаття і Румунії. До 1939 р. тут діяв найбільший в Українських Карпатах  краєзнавчий музей Гуцульщини. Двоповерховий цегляний будинок цього музею було розібрано, а унікальна музейна колекція експонатів вивезена до Івано-Франківського краєзнавчого музею. У селі діє одна з найстаріших церков Верховинщини – церква Святої Трійці, яку розписував відомий український художник Я. Пстрак. У ній служив отець С. Витвицький, який займався дослідженням Гуцульщини і у 1863 р. написав етнографічну працю „Історичний нарис про гуцулів”.

В Ільцях народився і жив талановитий народний композитор, скрипаль-віртуоз І.  Курилюк (Гавиць), який зі своєю гуцульською капелою виступав у Відні, та Ю. Гулюк –автор книги документальних нарисів „Жаб’є”, що вийшла у 2004 р. у місцевому видавництві „Гуцульщина” через 60 років після її написання.                          ЦЕРКВА В ІЛЬЦЯХ.

КРАСНИК                                                             

У селі Красник пробивається через природну   кам’яну браму річка Чорний Черемош, що утворена між двома гірськими хребтами: Кринта і Кострича. Це місце було одним із найнебезпечніших вузьких місць для керманичів, які сплавляли по річці ліс плотами (дарабами). Зараз тут навесні проводяться змагання на байдарках і катамаранах.

У Краснику жила родина відомого господаря В. Манчука, син якого – О. Манчук – талановитий народний письменник, автор збірки „Жаб’євські новели”, що вийшла 2000 р. у видавництві „Гуцульщина” (США). У 1941 р. О. Манчук був убитий  енкаведистами у Жаб’євській в’язниці.

БИСТРЕЦЬ

Через село протікає високогірна річка Бистрець із чистою джерельною водою, що й дало йому назву. В урочищі Кедроватий (біля нього) зберігся природний осередок сосни кедрової. На території Бистреця знаходиться високогірна полонина Гаджіна, де випасаються великі череди корів, отари овець та збережено старовинний побут полонинського господарства. У селі Бистрець була вілла, у якій жив разом із сім’єю відомий польський письменник С. Вінценз,  автор епічної тетралогії про Гуцульщину – „На високій полонині”.

ДЗЕМБРОНЯ

Це село, найвисокогірніше в Україні, розташоване на крутих схилах Чорногірського хребта. Із Дземброні починаються  найкоротші гірські плаї на гору Чорногора (Піп Іван) з руїнами двоповерхового кам’яного будинку і вежею астрономічної обсерваторії на вершині. Гуцули вважають Чорногору своєю священною горою, на якій у давнину знаходилося язичницьке капище. Як відгомін тих далеких часів, тут збереглася давня народна традиція масового сходження на Чорногору в ніч на Івана Купала. В гірських лісових хащах Дземброні в минулому водились зубри, які і дали назву селу.

Кілька десятків років у Дземброні на присілку Степанський, звідки  відкривається живописна панорама Чорногори, щоліта жив і творив відомий український графік Ю. Якутович, який був художником кінофільму „Тіні забутих предків”.

ЗЕЛЕНЕ

Село Зелене має найбільшу територію у Верховинському районі. У цьому селі проходить кордон ( 40 км ) між Україною і Румунією. В селі Шибене, що належить до Зеленської сільської ради, знаходиться прикордонна застава, від якої через схили Руського Долу і гору Роги іде ґрунтова автомобільна дорога на Румунію.

Село простяглось уздовж річки Чорний Черемош (від її витоків з-під гори Комен до Дземброні) на цілих 60 км. Розташоване воно поблизу третьої за величиною гори Українських Карпат – Чорногори ( Попа Івана ), на яку із сусіднього села Шибене прокладено високогірну дорогу через полонину Веснарка, поблизу озера льодовикового походження – Марічейка. По цій дорозі жителі навколишніх сіл у 20-х роках ХХ ст. гуцульськими кіньми привозили будівельні матеріали і брали участь у зведенні кам’яного двоповерхового будинку і круглої вежі астрономічної обсерваторії на Чорногорі.  

Село було одним із центрів Гуцульського повстання 1920 р. Тут народився і жив талановитий народний композитор і скрипаль  В. Грималюк (Могур), який у 1971 р. став лауреатом Міжнародного музичного конгресу в Москві за виконання в Концертному залі ім. П. Чайковського власної сюїти „Ранок на полонині”. Музична капела В. Грималюка брала участь у зйомках кінофільму „Тіні забутих предків”. У селі живе талановита вишивальниця Василина Янушевська.

БУРКУТ

Це село відоме джерельною мінеральною водою (схожа на „Єсентуки", "Боржомі”), яка називається „Буркут”, що означає „кисла, винна”. Вона і стала назвою населеного пункту. Влітку 1901 р. у Буркуті більше 40 днів проживала Леся Українка, яка лікувалася цією мінеральною водою. Тут вона написала окремий цикл своїх поезій. Двічі Лесю Українку в Буркуті відвідував І. Франко, пригощав її власноручно  зловленою „царською рибою”– фореллю.

КРИВОПОЛЕ

Розміщене воно на схилах гірського хребта Кострича, із  якого відкривається прекрасний вид на Чорногірський масив. Автомобільний шлях з Верховини до Ворохти проходить через вузькі кам’яні ворота в урочищі Крива і через високогірний Кривопільський перевал, з якого відкривається вид на Верховину. В Кривополі живе і виготовляє прекрасні вироби із дерева заслужений майстер народної творчості Гуцульщини Р. Бортейчук. Відомим вихідцем із цього села є кіносценарист В. Портяк.

БУКОВЕЦЬ

Село є одним з найвисокогірніших в Україні, розкинулося на гірській сідловині між горами Писаний Камінь та Ігрець. Тому його ще називають „селом на семи вітрах”. Через нього, як через перевал, проходить автомобільний шлях із Верховини до Косова.

З Буковця починається гірська дорога на гору Писаний Камінь, на вершині якої височить гігантська  кам’яна скеля із загадковими жертовними  криницями і чисельними вирізьбленими написами і знаками. Мабуть, у далекі дохристиянські часи Писаний Камінь був язичницьким капищем.

У Буковці живе  талановитий народний майстер і музикант М. Тафійчук, який не тільки виготовляє гуцульські трембіти і дудки, а й створив родинну капелу, яка виконує  автентичні мелодії на старовинних музичних інструментах.

ВЕРХНІЙ ЯСЕНІВ

Це село належить до найбільших у Гуцульщині, має багато віддалених гірських присілків. Тут жив відомий в цьому краї народний філософ, багатий полонинський господар Фока Шумеїв, про якого писав польський письменник С. Вінценз у своїй тетралогії „На високій полонині”.У Верхньому Ясенові живе талановитий мосяжник, майстер по виготовленню гуцульських  дримб та народний лікар М. Нечай. Він створив у селі  ансамбль  дримбарів, який виступав на столичних сценах та в інших містах України. Щорічно в цьому селі проводиться свято – День села Верхній Ясенів.     

УСТЄРІКІ

Знаходиться воно у Покутсько-Буковинських Карпатах, там, де зливаються річки Чорний і Білий Черемош. Через нього проходять автомобільні  шляхи на Чернівці, Кути  і до верхів’я річки Білий Черемош, аж до кордону з Румунією.

У селі знаходилась підземна кам’яна споруда, в якій тримали  закованими у ланцюги опришків Олекси Довбуша. Звідси перевозили схоплених опришків до в’язниць у Кутах і Коломиї. Про нескореність гуцульських опришків – гордих козаків Карпат – писали: І. Франко, Г. Хоткевич та М. Ломацький.

ХОРОЦЕВО

Це  найменше село Верховинського району, яке знаходиться в нижній частині течії річки Черемош. У селі Барвінково, яке належить до Хороцевської сільської ради, через річку Черемош споруджено  металевий автомобільний міст, що з’єднує Верховинський район із  Чернівецькою областю.

У 50-х роках ХХ ст., коли по Черемошу сплавляли ліс плотами (дарабами), чимало чоловіків із цього села  були вправними  керманичами, хоча постійно  наражались на небезпеку у вузьких і  крутих місцях цієї бурхливої гірської річки.

БІЛОБЕРЕЗКА

Село розташоване в нижній частині течії річки Черемош і  належить до найбільших сіл Верховинщини. Природно-кліматичні умови його найкращі у цьому районі. Тут живе відома на Гуцульщині родина Ї. Минайлюка (Шкапа) та його синів – Петра і Семена – талановитих скрипалів, що створили багато гуцульських  мелодій.

У Білоберезці народився засновник музею Гуцульщини і Покуття в  Коломиї В.Кобринський. Тут проживають: 90-річний  сліпий казкар П. Шлимкевич  (Худимин), який є носієм гуцульського фольклору, та автор ряду поетичних збірок – О.  Книзький.

КРАСНОЇЛЛЯ

 Це  найсамобутніше село Гуцульщини. У 1910 р. у цьому селі Г. Хоткевич організував Гуцульський театр, де йшли вистави на гуцульському діалекті, який побував у багатьох містах України, Росії
 та Польщі. З цим театром співпрацювали Л. Курбас і О. Ремез.

У Красноїллі діє Музей Г. Хоткевича і Музей Гуцульського театру,  яким завідує В. Сінітович.

На основі педагогічного колективу місцевої школи в селі створено аматорську  театральну групу „Гуцульський театр ім. Г.Хоткевича” під керівництвом М. Дідушко, яка побувала із виставами у Києві, Харкові, Львові та на театральних фестивалях у Польщі.

ПЕРЕХРЕСНЕ

Одне з найвисокогірніших сіл України, яке знаходиться на перетині двох  гірських хребтів, на висоті понад 1000 м над рівнем моря. У центрі його відкриваються чудові панорами гір Чорногірського масиву та Покутсько-Буковинських Карпат. На відміну від більшості сіл Верховинщини, село оточене не лісами, а сінокосами і пасовищами. Воно єдине в районі, з яким немає постійного автомобільного сполучення. 

Вихідцем із Перехресного є відомий на Гуцульщині і в Україні майстер народної творчості – М. Корнелюк, який створив родинний Музей мистецтва Гуцульщини в Косові.

ЗАМАГОРА

Село славиться на Гуцульщині своїми музичними капелами і талановитими народними музикантами, яких запрошують грати на гуцульських весіллях і виступати на всіх Гуцульських фестивалях. Музична творчість має тут давні традиції, які передаються в родинах від батьків до дітей. У селі живуть талановиті музиканти: цимбаліст І. Сорич, скрипалі  В. Ілюк та І. Мартищук.  Більшість жителів займається гірським господарством (на основі збережених традиційних методів) та народними ремеслами і промислами.

ГОЛОВИ

Типове гуцульське село. В ньому краще, ніж в інших, збережена самобутня народна культура та побут, характерні для гірської місцевості.

У 1920 р. воно було центром Гуцульського повстання проти польського колоніального режиму, яке очолив  місцевий житель Дмитро Карабчук.

У Голівській школі першим  учителем був Л.  Гарматій, якому, коли той працював у Криворівні, диктував свої твори І. Франко. Вчителював у цьому селі і талановитий письменник М. Ломацький, що емігрував у Німеччину і там написав ряд документально-художніх книг про Гуцульщину.        церква в с. Голови. Автор фото Іван Гаврищук.

У Головах народився і жив відомий дослідник Гуцульщини, письменник П. Шекерик (Доників), який збирав фольклорно-етнографічні матеріали для І. Франка, В. Гнатюка, М. Коцюбинського. П. Шекерик (Доників) у 1935-39 рр. організував  випуск щорічника „Гуцульський калєндар”, друкував свої твори у різних виданнях Львова та написав гуцульським діалектом автобіографічний роман „Дідо Иванчік”, що містить 500 сторінок тексту і підготовлений до друку редакцією журналу „Гуцульщина”. 

СТЕБНІ                                                                           

Це мале гірське село, центральна частина якого  розміщена по обидва боки річки Білий Чермош, а більша – високогірні присілки. Більшість жителів займаються гірським господарством. Тут збереглось багато традиційних звичаїв і обрядів краю. Нині сільська громада розпочала будівництво сучасної дерев’яної церкви.

У Стебнях жив відомий умілець гри на гуцульській флоярі Г. Бельмега  (Рубанів), який майстерно виконував гуцульські мелодії. Горяни  шанують його нарівні із славними скрипалями: Гавицем, Могуром і Шкапою.

ДОВГОПОЛЕ                                     

Одне з найдавніших сіл Гуцульщини розміщене в середній частині течії Білого Черемошу. У селі була одна з найстаріших церков краю, біля якої художник І. Труш намалював портрет І. Франка, у якій служив відомий священик і громадський діяч І.Попель, що брав участь у Гуцульському повстанні 1920 р. У хаті І. Попеля бували: І.Франко, Леся Українка, В. Гнатюк,  О. Маковий. За матеріалами, зібраними в селі, І. Франко написав відоме оповідання „Гуцульський король”. 

На початку 80-х років ХХ ст., за вказівкою  атеїстичної влади,  старовинна сільська церква була  зруйнована, що  стало великою втратою для духовно-культурного життя краю. Тепер на її місці збудована нова церква.

ЯБЛУНИЦЯ

Село знаходиться на правому березі річки Білий Черемош, на лівому – однойменне село, яке належить Путильському району Чернівецької області.  Подібні однойменні села обабіч річки Черемош історично виникали тоді, коли по річці проводили кордон між різними  чужинецькими державами, що володіли  землями цього краю, Польщею і Румунією.

У селі відкрито краєзнавчий музей Гуцульщини,  діє  аматорська кіно-, відеостудія „Полонина”, яку створив талановитий житель цього села Іван Дроняк.

У 50-х р. ХХ ст. у селі на річці Білий Черемош діяла  гідроелектростанція, від якої  залишилися руїни греблі і будинку.

ГРИНЯВА

Це давнє гуцульське село, з усіх боків оточене високими горами, вкритими смерековими лісами. Від Гриняви одержав назву мальовничий гірський масив Карпат у межиріччі Чорного і Білого Черемошів – Гринявські гори. В селі  збережено традиційний побут, основою якого є гірське лісівництво і тваринництво, а також  збирання дикоростучих ягід і грибів. Складні природно-кліматичні умови Карпатських гір  обумовили збереження в селі традиційних зразків народної  дерев’яної  архітектури: житлових  будинків, господарських споруд та будівель для ведення полонинського господарства.

ПРОБІЙНА

Розміщене у високогір’ї Гринявських гір. Через нього  протікає гірська річка Пробійна. Вона й справді  пробивається через вузькі скельні ворота до Білого Чермоша,  а русло її густо покрите великими  кам’яними  брилами  пісковиків. Мальовничий гірський ландшафт доповнюється збудованими у традиційному архітектурному стилі гуцульськими  дерев’яними хатами, що розсіяні далеко одна від одної по крутих схилах. Село віддалене на 55 км від районного центру, а вузька гірська дорога постійно розмивається   повенями. Жителі цього та сусідніх сіл живуть у складних високогірних умовах Карпат.

ГОЛОШИНО

Найбільш віддалене село у Верховинському районі (57 км по автомобільній дорозі до Верховини). Це одне з прикордонних сіл, які межують із Румунією. Більшість жителів займаються лісовим господарством, тваринництвом і збиральництвом. Тут добре збережені старовинні звичаї, традиції краю. Значна віддаленість, важкодоступність і високогірність суттєво впливають на побут, спосіб  життя. Навколо села –  хвойні праліси, у яких водяться рідкісні дикі звірі.

Верховинський район цікавий і тим, що він географічно є центральним районом Гуцульщини, до того ж, у ньому найкраще збережено матеріальну і духовну культуру гуцулів.

  

                    Панорама  на Чорногору  з  Бистреця.
взято з http://www.ukrreferat.com/

Відправити в DeliciousВідправити в DiggВідправити в FacebookВідправити в Google BookmarksВідправити в StumbleuponВідправити в TechnoratiВідправити в TwitterВідправити в LinkedInВідправити в BobrdobrВідправити в LiveinternetВідправити в LivejournalВідправити в MoymirВідправити в OdnoklassnikiВідправити в VkcomВідправити в Yaru