ВІТАЮ!!! ЗАПРОШУЮ ДО МАНДРІВОК ГОРАМИ І ПОЛОНИНАМИ КАРПАТ!!! Welcome to the Carpathians!!

 

               БОЙКІВСЬКИЙ ОДЯГ

 бойків має багато спільного з одягом інших карпатських  груп. Він відзначається зручністю та простотою. Для одягу бойків характерне поєднання білого фону домотканого полотна з темно-коричневим домотканим сукном.

Характерною рисою всіх натільних елементів бойківського одягу є його декоративне оздоблення – збирання в брижі. При цьому використовували специфічний стібок для нанесення орнаментальних мотивів не на гладку тканину, а на дрібні, густо зібрані складочки типу рубців. Крім брижування, в жіночих сорочках вишивались хрестиком уставки, комірці і манжети.

Бойківські чоловіки носили сорочку навипуск поверх вузьких довгих полотняних чи суконних штанів, підперезаних широким ременем. Біля коміра сорочка застібалася металевоюшпінкою (шпонькою) із дзеркальцем або зав’язувалася стрічкою (переважно червоною). Безуставкові сорочки мали розріз для голови не на грудях, а на спині. Спереду таку сорочку декорували дрібними складочками – брижами.

Старовинний крій зберегли також бойківські чоловічі штани – ґачі. В талії вони стягувалися очкуром (на ґачник), а між холошами мали вставний клин. На західній Бойківщині на швах їх оздоблювали кольоровим шнуром або навіть вузькою вишиваною смужкою переважно червоно-синіх кольорів. Взимку чоловіки поверх ґачів одягали штани з сірого або білого сукна – холошні, які так само були вузькими.

Бойки носили безрукавки з темно-сірого або брунатного сукна – лейбики, а також хутряні безрукавки – бунди. В якості застібок використовували петлиці на грудях з ниток яскравих кольорів, переважно червоно-білих. У закарпатських бойків лейбики були білими, обшитими по краях червоною або синьою стрічкою. На Тухольщині, в центральній Бойківщині, поширеними були хутряні безрукавки, оздоблені вишивкою.

Влітку чоловіки одягали капелюхи темного кольору: фабричні (клибеня), солом’янки; взимку – виготовлені із овечої шкіри або шкіри сірого зайця (кучма). На Бойківському Підгір’ї хлопці прикрашали капелюхи стрічками, які пучками звисали на плечі. В давнину бойківські чоловіки і хлопці відпускали довге до плечей волосся. Старші чоловіки заплітали його у дві коси.

У холодну пору верхнім одягом бойків були сіраки – довгополий сукняний одяг з натуральної овечої вовни темно-сірого і темно-коричневого кольорів. Його оздоблювали вовняними шнурами, як і лейбики. В окремих селах Західної Бойківщини їх прикрашали аплікацією зі шкіри або тонкого сукна. На Тухольщині сіраки прикрашали блакитними і білими вовняними нитками. На Закарпатті бойки шили гуні з рідко тканої (кошлатої) вовняної тканини поперечного крою. Кошлаті гуні до середини ХХ ст. носили пастухи на галицькій Бойківщині.

В давнину бойкині носили спідниці з льняного або конопляного полотна, збирані нижче стану (на крижах). По брижах вишивали геометричний орнамент. Внизу спідниці були прикрашені вишивкою, а святкові – ще й мереживом. Спідницю-мальованку виготовляли зі звичайного домотканого полотна, на яке способом вибивання друку (спеціальним трафаретом) наносили завдяки природнім барвникам різні узори.

Спідниці закарпатських бойків були зшиті з чотирьох полотнищ, у поясі зібрана в збірку («збиранина»). Розріз на спідниці справа, зав’язується двома шнурками («фрумбії», «ощінки»). У міжвоєнний період на східній Бойківщині домоткані спідниці поступово витіснили шалінові чорні та кольорові спідниці.

Передню частину спідниці прикривав полотняний фартух – запаска. Запаску зшивали з двох шматків полотна, а по шву вишивали орнамент низинкою, хрестиком чи гладдю. Поверх спідниці одягали також вовняну запаску – катран. У поясі фартухи збирали у дрібні складки.

Обов’язковим елементом жіночого одягу була крайка – тканий пояс узором з вовняних, а згодом із шовкових кольорових ниток.

На Тухольщині чоловіки підперезувалися широкими шкіряними ременями. На поясі Бойко носив кремінець, кресало і люльку (в спеціальній притичці), а також ніж (тесак) у прикріпленому ремінці.

Стародавнім головним убором заміжніх бойкинь був плат білого полотна – обрус, намітка, яким не завивалися, а вільно накладали на голову. Він притримувався на голові обручем. Також бойкині носили півку, край якої був вишитий вузькою смужкою.

Своєрідністю відзначалися бойківські очіпки – чипці. Вони мали ажурний верх та спущені на спину червоні або сині стрічки (партиці), вишиті на кінцях. З-під очіпка заміжні жінки випускали по краях кучерики, в деяких місцевостях їх навіть згортали у скрутні.

Як гуцули та лемки, бойки так само носили шкіряні постоли –ходаки. Але вони не мали багатого оздоблення.

Олекса Воропай писав про бойківський одяг: «У бойків багатство вбрання зникає. Бойківські довгі кептарі та лейбики оздоблені скромніше. Одяг бойка бідніший… Тут немає «гуцульських розкошів», але й немає багато запозиченого від сусідів. Правда, у бойківському одязі збереглося найбільше прикмет старовинного слов’янського одягу і це велика заслуга бойків».

Взято  з  http://bojkosvit.comПідготувала О. Горішнянська                                                                                   

Відправити в DeliciousВідправити в DiggВідправити в FacebookВідправити в Google BookmarksВідправити в StumbleuponВідправити в TechnoratiВідправити в TwitterВідправити в LinkedInВідправити в BobrdobrВідправити в LiveinternetВідправити в LivejournalВідправити в MoymirВідправити в OdnoklassnikiВідправити в VkcomВідправити в Yaru