CARPATY

ВІТАЮ!!! ЗАПРОШУЮ ДО МАНДРІВОК ГОРАМИ І ПОЛОНИНАМИ КАРПАТ!!! Welcome to the Carpathians!!

 

                     ТРЕМБІТА-ГУЦУЛЬСЬКИЙ ІНСТРУМЕНТ

У музичному побуті мешканців Карпат можна зустріти овіяний легендами екзотичний інструмент, що здавна був супутником гуцулів. Це трембіта. В старовину вона була сигнальним інструментом. Кілька дозорців, які розміщувалися на вершинах гір, сигналом трембіти, немов по естафеті, передавали звістку про наближення ворога. Нерідко звук трембіти допомагав зорієнтуватися мисливцям чи подорожнім, що заблукали в негоду. В наш час сигналом трембіти повідомляють про приїзд артистів у гірське село, початок весілля чи іншого урочистого свята.  З давніх часів збереглася традиція звуками трембіт сповіщати про перший вихід худоби на гірські пасовиська (полонини), давати старт плотогонам гірських рік. А частіше трембітарі подають сумну звістку про смерть когось із гірських жителів.

 

Зовні трембіта – це дерев’яна конусоподібна труба завдовжки два-три метри. Виг8отовляють її так: зрізають прямий стовбур смереки, обстругують, надаючи йому контур потрібного інструмента. Потім розколюють уздовж на дві-три частини і виймають серцевину. Утворені тонкі стінки складають і герметично обгортають березовою корою, попередньо вставивши у тонкий отвір трембіти муштук. Також можна зустріти укорочену трембіту, довжиною один-два метри.

Згідно з давньою гуцульською традицією трембіту треба виготовляти з громовиці, тобто дерева, в яке влучила блискавка. Вважається, що така трембіта звучить найкраще. До речі, жоден найвправніший тесляр не розчахне смеречину так рівно, як удар блискавки. Вік дерева повинен бути 120-150 років. До того ж громовиця повинна, як мовиться, дозріти: чим довше її обвіватимуть вітри, тим гучнішою та дзвінкішою буде трембіта.

 

Майстер, принісши додому громовицю, намагається загнати лезо топірця в деревину так, щоб, повагом натискуючи, розчахнути «сурму» навпіл. Це – дуже відповідальна операція. Заганяти лезо можна тільки на 1—15 сантиметрів, бо цей шмат, «обцілований металом», доведеться зрізати, він не звучатиме.  А розчахнути триметрову необхідно на дві рівні частини (якщо не вдалося- праця змарнована). Після цього майстер береться за різці та ножиці різної конфігурації, з допомогою яких «ладнає голос інструменту». Обережно, протягом тривалого часу і діб (виготовлення одного інструмента може тривати майже рік) вибирає серцевину з обох половинок заготовки. Залишається тільки двоміліметрова оболонка. Заготовка має 8-10 кілограмів ваги, а готова трембіта – півтори кілограми. Отже 6-8 кілограмів деревини треба вишкреби вручну, не поранивши при цьому краї, які будуть стулятися без застосування клею. Необхідно скласти дві половини і міцно стягнути їх обручами. Ці обручі виготовляються зі смерекових віт. Віти мають рости на смереці зі східного боку стовбура, до того ж не вище,ж як півтора метра від землі. Бо саме такі пагони, як досліджено в народі, гнучкі та сильні. Після цього – останній етап: виготовлення муштука. Він повинен бути обов’язково яворовим, бо ця деревина має солодкий присмак, отже, такий муштук приємно прикладати до губ. І коли муштук, що нагадує за формою сопілковий чи кларнетів, готовий, то вже можна випробовувати інструмент.

              Джерело:  «З любов’ю до рідного краю». Фотоальманах 2012. 

Відправити в FacebookВідправити в Google BookmarksВідправити в TwitterВідправити в LinkedIn