CARPATY

ВІТАЮ!!! ЗАПРОШУЮ ДО МАНДРІВОК ГОРАМИ І ПОЛОНИНАМИ КАРПАТ!!! Welcome to the Carpathians!!

 

                                                        ЖАБ"Є-ГУЦУЛЬСЬКА СТОЛИЦЯ

    Селище Верховина до 1962 року мало зовсім іншу назву – Жаб’є. Верховина – це вже радянська назва, яка, незважаючи на всього лише п’ятидесятилітнє існування, цілком прижилася серед місцевих мешканців. Розташоване селище на р. Чорний Черемош (притока Черемошу), у 150 км від Івано-Франківська, за 31 км від залізничної станції Ворохта, населення складає приблизно 5,9 тис. чол. На території Верховинської селищної ради проживає приблизно 7,5 тис. чол., налічується 2050 дворів.Верховина для гірських мешканців є широко використовуваних поняттям – так називають найбільш припідняті ділянки однієї місцевості. Селище назву свою повністю виправдовує, бо тільки низинна його частина розташована на висоті 620-640 метрів над рівнем моря, а більша його частина – в горах, значно вище. Найвисокогірніший присілок Верховини розташувався на високому перевалі на висоті 1250 метрів і є чи не найвищим гірським поселенням в Україні. Перша письмова згадка про село Жаб’є датуєтьcя 1424 роком, коли воно разом з монастирем на річці Рибниця (теперішнє місто Косів) було передане литовським князем Свидригайлом в дар місцевому багачу Владу Драгосимовичу. Існує легенда, що першим поселенцем в долині Чорного Черемоша був Жабка, від якого і одержало назву колишнє Жаб’є. За іншою версією тут в заболоченій долині річки водилось багато жаб, звідки і пішла назва поселення. 

     Трошки історії. В давнину ділилося на дві частини: Жаб’є-Ільці та Жаб’є-Слупійка, мало багато присілків: Красний Луг, Кривополе, Волова, Ходак, Віпче, Замагура. У різні часи до ґміни Жаб’я належали села Бистрець, Дземброня, Топільче, Зелене, Явірник, Буркут.

    У 1772 році в результаті першого поділу Польщі між Росією, Прусією та Австрією землі теперішнього Верховинського району увійшли до Австрії.
Майнове розшарування, національне пригноблення, посилена експлуатація населення гірських сіл викликали масове незадоволення селян. Своєрідною формою боротьби та виявом стихійного протесту селянства проти існуючого ладу був опришківський рух. Багато жителів села Жаб’є діяли в загонах Олекси Довбуша, І. Пискливого, Пинті, Бойчука, Баюрака. Масовим явищем серед горян стали скликання віча — нової форми визвольного руху кінця XIX століття. В першій половині XIX ст. у Жабйому і сусідніх селах діяли опришки на чолі з М. Штолюком.
    За часів Австро-Угорщини, незважаючи на відсутність залізничного сполучення, Жаб’є було цілком цивілізованим селищем – тут працювали пошта, телеграф, адвокатська контора, суд, школа, аптека, діяв будинок культури, працювало кілька магазинів. Чимало господарів приймали у себе на літо панство із великих міст – Львова,  Станіславова, Коломиї, Чернівців, їм здавалися кімнати, поверхи у будинках, а також й цілі садиби. Багато хто із приїжджих їздили на лікування на води у Буркут, більш спокійних відпочивальників цікавило збирання грибів, ягід, лікарських трав. Для екстремалів спеціально організовувались сплави на плотах – разом із місцевими лісорубами. Науковці досліджували довколишні гори, складали карти, описувати геологічні особливості місцевості, укладали каталоги адрес приватних садиб для туристичних альманахів.  

                                                                                                                                                                                                                          1937. Відкриття загальної сільськогосподарської високогірної школи.

Під час Першої світової війни в околицях села Жаб’є та інших сіл точилися бої між австрійцями та росіянами. Багато гуцулів воювали у складі австрійської армії, особливо у легіоні Українських Січових Стрільців.

У квітні 1920 року відбулося селянське повстання (отримало назву «Гуцульське повстання»), яке було придушене польською владою. Учасникам Гуцульського повстання 1920 року споруджено пам’ятний знак. 
З 1921 до 1939 року Верховина входила до складу Польщі. Саме у цей період було побудовано всім відому обсерваторію на горі Піп Іван, яку так остаточно і не завершили через початок Другої світової війни. Треба сказати, що за поляків жителям цього краю, за словами старожилів, жилося набагато гірше, аніж за часів Австро-Угорської імперії. 17 вересня 1939 р. на підставі пакту Молотова-Ріббентропа радянські війська вступили на територію Галичини. Друга світова війна загалом залишила значно менший слід, ніж Перша світова – тут не велися основні бойові дії, тому край значно менше постраждав, аніж інші землі тогочасної радянської України.                                                                    

Відправити в FacebookВідправити в Google BookmarksВідправити в TwitterВідправити в LinkedIn