БУРКУТ-ЗЕЛЕНЕ
Родина, яка мала великий вплив на розвиток цивілізаційний в Шибеному, був Тобіаш. (Tadeusz Stanislaw Tobiasz)
Невідомо якими шляхам, Тадеуш Станіслав Тобіаш, уродженець Болехова, (9.12.1906р) попав на Чорногору. Був, на той час, висококвалфікованим сироваром, мав неабияку практику роботи в гірських регіонах Австрії і Німеччини. Закінчив "молочну школу" і Жешуві (Перша школа, яка була заснована в 1902 році для населення Галіції).
В Коломиї познайомився з Ядвігою Беер, яка була частим гостем у родини Марціновських в Явірнику-Шибеному. Станіслав і Ядвіга одружилися в в 1937р.
Молодята залишилися в Шибеному, проживали в невеликому, службовуму будиночку, який належав до лісництва.В період з 1937-38рр. була збудована бринзарня яка мала певні амбіції в цій місцині. Невідомо, чи помагало їм Товариство Приятелів Гуцульщини, чи інші урядові структури. Може був залучений "Банк Земельний", який лояльно відносився то таких програм - розвитку виробництва на Гуцульщині.
Всі свої заощадження. Тобіаш вклав у будівництво бринзарні. За короткий час, на правому березі Черемошу, був збудований просторий будинок в гуцульському стилі. На даху бринзарні, до речі, з якої було видно вершину Попа Івана, був напис-„Spoldzielnia Lesnik. Centrala Bryndzarska w Jaworniku. Ska z ogr. odpow.” Може бути, що ще і місцеве лісництво, було співвласником у цій справі. А в ті часи, форма співвласності була досить популярною, можна було кокурувати на ринку продукцією, а ще створювати конкуренцію жидівській монополії.
На жаль, мало відомо про роботу бринзарні,знаємо що почала працювати на повну потужність в 1938 році.Пані Ванда (Wanda Scigaj), яка на той час була ще дитиною, згадує: Було приміщення, обладнане машинами, на полицях лежали сири (будзи). Чистота була ідеальна, а працівнико одягнуті "по європейському", в білі фартухи і шапочки. Бринзу була запаковано в дерев"яні бочівки (бербениці), які були оздоблені випаленими узорами.Рядом з бринзарнею був збудований господарський будинок, рядом знаходився і будинок в якому проживало подружжя Тобіашів. На превеликий жаль, в цьому будинку вони прожили тільки рік. Тобіаш ще був запеклим рибаком. Одного разу, ним був спіймана рибина яка заважила аж 8 кг. (скоріш за все це-wschodniokarpacka glowacica-таке проживало в Черемоші). Станіслав Тобіаш, 28.08.1939 року був мобілізований до 49-того піхотного полку. Але не брав участі в воєнних діях, а повернувся до Явірника-Шибеного. Через деякий час, з відділом льотчиків Війська Польського перейшли на Венгрію. Драматична доля була у дружини Тобіаша-Ядвіги. Залишилася в шибеному, з річною дитиною і своєю молодшою сестрою Галіною Беер. Через деякий час, коли бринзарня вже стала власністю москалів, Ядвіга переїхала до Жаб"єго-Слупейки, де же проживала невеличка група поляків і на допомогу яких Ядвіга могла ще розраховувати.
Щоб прожити цей важкий час, Ядвіга бралася до любої роботи, з часом продала всі дорогоцінні речі якими вона володіла. В період німецької окупації, працювала у одного німецького урядовця, прала і прасувала. А ще заробля на життя тим що розводила квіти. Восени,1943 року, Ядвіга з сином, сестрою Галіною, вивіз до Коломиї, її брат Густав Беер. Як пригадує Галіна Беер, коли вони сідали на вантажівку то було чути відлуння далеких пострілів. З Коломиї, з родиною Беерів, переїхали до міста Кшижа (зараз, з 1991-го року-Кшиж-Великопольський), а потім до Гданська.
Сама бринзарня, яка стояла на правому березі Черемошу, недалеко від місця де потік Шибений впадає Черемош, ймовірно всього що була спалена в 1943-му році. На цьому місці зараз стоїть церква, яка була збудовано згодом.
Кілька слів про воєнну і післявоєнну долю Станіслава Тобіаша.В 1942-46-тих роках, був солдатом збройних сил Польщі на Заході. Попав до Польщі в 1948 році. В післявоєнних роках приймав значну участь у відродженні молочно-сирного господарства в Нижній Сілезії. Впродовж багатьох років, працював задарма, "відпрацьовував" вирок який був даний йому комуністичним судом. Як технолог і знавець німецьких машин, які він "оживляв" то з ним рахувалися. Станіслав Тобіаш помер у 1968 році, а його дружина Ядвіга в 1991р. Обоє поховані в Любєжу в Нижній Сілезії.