CARPATY

ВІТАЮ!!! ЗАПРОШУЮ ДО МАНДРІВОК ГОРАМИ І ПОЛОНИНАМИ КАРПАТ!!! Welcome to the Carpathians!!

 

                                               ЗВИЧАЇ та ЛІКУВАННЯ.

 Немає напевно, на всій Землі іншого куточка з таким розмаїтим духовним світом, з таким багатством прадавньої усної народної творчості - звичаїв, повір'їв, легенд, ворожінь, казок, переказів, співанок, багато з яких збереглися і понині, як наша Гуцульщина. З них дізнаємося, якого ми, гуцули, роду-племені, від якого кореня походимо, яка наша історія, як наші предки жили, працювали, проводили дозвілля, лікувалися...

Розуміли наші предки, що найціннішим скарбом людини є здоров'я. Тому бажали одні одним здоров'я у вітаннях:

—Добрий ранок! - Дай, Боже, здоров'я!

—Чи ви дужі? — Дужі, дякувати Богу, як ви, чи дужі? А прощалися так:

—Будьте здорові! — Ідіть здорові!

Або: — Дай вам, Боже, здоров'я! — Дай, Боже, й вам здоров'я! За допомогу в роботі або за якийсь подарунок дякували:

—Простибіг, дай вам, Боже, здоров'я! — Дай, Боже, й вам здоров'я!

Даючи бідному милостиню, говорили:

—Най Бог прийме за мамине (татове, дідове, бабине) здоров'я!

—Простибіг, дай їм, Боже, здоров'я! Підносячи комусь горня води напитися, казали:

—Пийте здорові! Або: — Пийте на здоров'я!

—Дай, Боже, й вам здоров'я!

Навіть коли хтось чхне (а це часто бувало через застуду), говорили:

—Будьте здорові! - Дякую, будьте і ви здорові!

Здоров'я бажали одні одним на весіллях, хрестинах, толоках та інших набутках не лише словами, але й співанками: Ой дай, Боже, здоров'єчко і тобі та й мені, Дай нам, Боже, здоров'єчко двом пополовині. Отут ми ся посходили та й собі побудьмо, За нас брешуть та й говорять, ми здорові будьмо. За нас брешуть та й говорять, їм на безголов'я, А нам двоє, серце моє, дай, Боже, здоров'я. 

Ой дай, Боже, здоров'єчко нашому музиці,

Як заграє в Березові, чути в Поліниці.

Ой дай, Боже, здоров'єчко та я знаю кому:

Цему ґазді та й ґаздини, що ми у їх дому. 

А щоби вни не боліли та й не хорували, 

Та що вни нас напоїли та й нагодували. 

Та що вни нас напоїли, та й нагодували,

Та й музикам заплатили, аби добре грали...

Та давно, як і тепер, наш край не минали хвороби. Але люди в наших селах самі себе лікували прадавніми, віками перевіреними засобами, в лікувальну та магічну силу яких твердо вірувати навчала молодших старинє. Спираючись на багаторічний досвід, вони вміли вгадувати причину хвороби: чи то з туги за милим, що чомусь відвернувся, чи материнське серце мліє за сином, що в чужині далекій, може, в неволі молоді літа марнує або й голову буйну на війні поклав, чи файний леґінь збавився здоров'я взимку у бутані, чи чиєсь погане око дитя наврочило... Бола могла бути прироблена, найдена, наслана, підсипана... Могла бути від вроків, потіття, переполоху, скуси... І лікували від цих хвороб відповідно зіллям, травами, корінням, корою, вуглям, водою, воском, сіллю... Варили гербати, робили купелі, примочки, компреси, вугіль згашували, віск зливали, підкурювали, примовляли. Це відображено в співанках:

Боло моя тяжеленькая, звідки тебе маю, 

Чи від Бога, чи від людей, що й сама не знаю. 

Якби-м знала, що від Бога, Бога би-м просила,

Якби-м знала, що від людей, то би-м ся лічила. 

Болить мене головочка до самого чола, 

Не виділа-м миленького ні нині, ні вчора.

Не виділа-м миленького ні вчора, ні нині, 

Як 'го завтра не побачу, та й буде по мині.

Болить мене головочка, я головку зв'яжу,

Болить мене за миленьким, по правді вам кажу. 

Болить мене головочка та й межи плечима, 

Треба мені дохторика з чорними очима.

Та не того дохторика, що він дохторує, 

Але того дохторика, що в личко цілює...

І справді, цілющі властивості поцілунку люди помітили давно. Ще в середні віки існувало цікаве повір'я: поцілуєш красиву жінку - перестане боліти голова. Прадавні закохані вірили, що під час поцілунку вони обмінюються душами, духовно зцілюються. Сучасні науковці твердять, що поцілунок знімає біль, заспокоює нерви, запобігає стресові, є найліпшим засобом проти зморшок, особливо в жінок, бо досліджено, що жінки вкладають у поцілунок дуже багато почуття. Припаде син зі щирим поцілунком поваги і вдячності до материнської руки, подасть з далеких світів вісточку, де припише: «Цілую Вас, мамо»; поцілує мама дитя в світле чоло, погладить голівку теплою долонею, що від Духа Святого наділена божественною енергією, — і душі зігріє вічне святе тепло любові, ввійде до сердець «радість, яку дано спізнати лише богам».

З першою скаргою про болу свою тяженькую, з першим проханням про допомогу звертається кожний до найдорожчої людини — до матері, як і в співанках співається:

Хрипить мені, мамко, в грудях, як малій дитині,

Збавив я ся здоров'єчко зимі у бутині. 

Ой я зимі у бутині, літо з овечками,

А восени гуляючи із молодичками.

З'їла мені торба плечі, а сокира руки,

Цілу зиму рубаючи смереки та й буки...

Мамко моя рідненькая, мамко моя мила, 

Збавила-м ся здоров'єчко, ще-м була дитина. 

Ой, відай, я, молоденька, слабувати буду, 

Вилікуй мня, моя мамко, я ти не забуду...

І лікували матері й бабусі і дітей та онуків, і дорослих, і себе, лікували, як уміли.

Заболить у когось горло (завалки дістане) - варили ріденьку кукурудзяну кулешку, накладали її в шматину із сирового конопляного або льняного полотна і прикладали як компрес до горла; вдихали пару з картопляного лушпиння, парили ноги, полоскали горло відварами різних трав, пили відвари тощо. При болях голови до чола прикладали кружальця сирої картоплі, на ніч прикладали до потиличної частини голови лист лопуха або капусти.

Коли хрипить у грудях, як малій дитині, до грудей і спини клали компреси з розтертого часнику, обгортали грудну клітку сіткою із сала, пили відвари з різних квітів і плодів.

Різні ранки на тілі запорошували порхавкою, а до набою, болфи, іншої твердої болячки прикладали подорожник, масний вазонок (алое), паляничку, замішану з меду, розтертого маку й муки, старе сало або смалець, як співається:

Пішов би я, брате, в танець, та мня болить палець,

Я до пальцю прив'ю смальцю, не лишуся танцю.

Чиряк найкраще виліковували припеченою цибулею.

Часто в дітей від бігання босими по калюжах випрівали пальці на ногах, то поміж пальців клали на ніч молоденькі липкі листочки вільхи. А коли червоніє, закисає око, зацеркували материнським молоком.

Уміли лікувати «ячмінь» на оці, спалювати ружу, виводити бородавки, замацувати нявську кістку.

Говорили, що навіть «ту болу» (падачку) знахарі виліковували так: хворий лягав на лаву, його накривали дерев'яним коритом і об це корито з розмаху розбивали великий глиняний горнець. Може, когось і вилікували так. Не знаю.

Від багатьох хвороб, як-то болі в попереку, ломота в ногах, лікувалися укусами бджіл, мурашок, жаленням кропиви, парилися в купелях з трини, висівок, різних трав, зілля, кори, коріння. Жінки, наприклад, при болях понизько приймали купелі з гірської арніки, яку збирали на полонинських грунях, рум'янку, дубової кори тощо. А. як жінка чимось подвигається, порушиться, привертали до пупця погар, щоб підтягнув на місце утробу.

Якось мій сусід дід Штефан привернув до пупця своїй бабі, що чимось подвигалася, не погар, а глиняний, обплетений дротом, горнець, щоб добре підтягнув на місце утробу. А коли в горнець почало затягувати аж від хребта і баба зарепетувала не своїм голосом, дід почав періщити макогоном по горшку, поки не розбив його. Довелося не тільки з покаліченого бабиного тіла черепки виймати і рани лікувати, але й переляк з баби виганяти. Цілу зиму дід Штефан підкурював бабу шкрумом із свого вуса (голова в нього була лиса), бо баба перепудилася його, коли він бив макогоном по горшку на її череві. Після цього не дозволяв бабі нічого піднімати.

Гострим словом, особливо в пісні, «лікували» наші предки тих, у кого «не заростала доріженька від корчми до хати», а також «хворих» на лінощі:

Подивіться, люди добрі, як ся п'яний має:

Голов під пліт, ноги на пліт та й відпочиває.

Даха нема, стеля впала, комин завалився, 

А він сидить та й гадає, де би ще напився...

З високої полонинки вітрець ся вагує,

Усі жінки здоровенькі, а моя слабує.

Ой повів я жінку в поле — робота городна,

—Сонце гріє, вітер віє — робити-м не годна.

—Жінко моя солоденька, жінко моя мила, Коби-с мені хоть раз на день їсти ізварила.

—Ой їж-ко ти, чоловіче, холодно та пісно, Бо то мені коло печи вистояти млісно.

Ой сам саджу, сам сапаю та й сам підгортаю,

Як би жінку лікувати, день і ніч гадаю. 

Виломив їм прут вербовий та й приніс у хату,

Аби з жінки виганяти хоробу прокляту.

Жінка цисе як уздріла, стала ся просити:

—Не лікуй мня, чоловіче, вже-м годна робити.

Не лікуй мня, чоловіче, буду працювати,

Бо вже-с мені на лік трафив, не буду вмирати...

Сподіваюся, що читачі знайдуть тут добру помічницю, порадницю, цінну скарбничку, де зберігаються перевірені віками секрети здоров'я, великої життєвої народної мудрості.

 http://carpathians.eu/
джерело матеріалу: Малова-Малкович П. М. З карпатських джерел: фольклорно-етнографічеий нарис.
Відправити в FacebookВідправити в Google BookmarksВідправити в TwitterВідправити в LinkedIn